Алгоритм розробки системи живлення

Витрати на придбання та внесення мінеральних добрив у середньому становлять 30% від загального обсягу витрат на вирощування культур. А неправильний розрахунок добрив для господарства може призвести до надмірних витрат та зниження ефективності. Тож як правильно скласти систему живлення для свого поля? Для цього ми підготували алгоритм, дотримуючись якого, можна скласти унікальну систему живлення культури, з урахуванням її потреб та умов вирощування.

1. Потреба культури
2. Винос елементів живлення
3. Розрахунок елементів
4. Нюанси підбору добрив
5. Забезпеченість грунту
6. Кліматичні умови

Особливості кліматичних умов, структура ґрунтів та рівень забезпеченості кожного конкретного поля доступними формами поживних речовин відіграють не менш важливу роль під час розробки системи живлення. Саме від цих аспектів залежить те, наскільки швидко елементи живлення з мінеральних добрив стануть частиною ґрунтового розчину, рівень промивання добрив тощо.Дотримання балансу між виносом елементів живлення на формування с/г продукції та їх надходженням у вигляді мінеральних добрив збереже рівень родючості ґрунту.

1. Потреба культури

Насамперед необхідно звертати увагу на фізіологічну потребу конкретної культури в конкретних поживних речовинах. Це дозволить вносити необхідні елементи і саме в той період, коли рослина зможе їх засвоїти. При цьому потрібно не забувати й про потенційний та очікуваний рівень врожайності культури. Не доцільно вносити більше добрив, ніж потрібно рослині для формування планової врожайності. Для того, щоб план розробки системи живлення був більш наглядним, розглянемо його на прикладі озимої пшениці. 

Пшениця дає стабільні врожаї і гарно відгукується на внесення добрив. Якщо сполуки в грунті перебувають у важкодоступній для кореня формі, озимина відчуває дефіцит в елементах. Найважливіше для озимої пшениці - азотне та фосфорне живлення. Ці елементи визначають величину врожаю та його якість. Калій сприяє синтезу вуглеводів, що підвищує стійкість культури до низьких температур.

Для формування 1 тонни зерна пшениці треба до 35 кг азоту, трохи більше калію, 13 кг фосфору, а ще близько 5 кг кальцію, магнію та сірки. У таблиці можна побачити орієнтовну потребу озимої пшениці в елементах живлення: 

Є періоди розвитку рослини, коли вона найбільш ефективно споживає ті чи інші поживні речовини. Так на пшениці основне живлення азотом доцільне у період від початку відновлення вегетації до періоду виходу в трубку. А підживлення азотом по листу - від закінчення цвітіння до закінчення молочної стиглості, що напряму впливає на підвищення класності зерна. Фосфор вносять на озимій пшениці від появи сходів. Тоді як калій ефективний аж до фази колосіння. 

2. Винос елементів

Для правильного розрахунку необхідної кількості добрив треба також враховувати культуру-попередник, яка займала поле перед посівом пшениці. Кожна з них має різний винос елементів живлення. Пшениця, наприклад, виносить з грунту 117-200 кг/га азоту, 48-82 кг/га фосфору і 102-244 кг/га калію. Соняшник виносить найбільшу кількість поживних речовин, тому їх нестачу треба вчасно компенсувати. Найкращий спосіб - повернути елементи в грунт через використання пожнивних решток. Якщо ж Ваша технологія не передбачає цього процесу, треба подбати про повернення речовин у грунт завдяки добривам. Для цього треба зробити аналіз грунту після збору врожаю і визначити, яких елементів не вистачає. Це допоможе зробити більш чіткий розрахунок по добривах, зробить живлення більш ефективним і заощадить Ваші кошти.

3. Розрахунок елементів

Є різні прийоми внесення добрив: 

1. основне (допосівне і передпосівне) - внесення основної маси добрив у грунт до сівби;
2. рядкове (припосівне) - внесення добрив  під час сівби;
3. підживлення - внесення добрив у період вегетації рослин;
4. позакореневе підживлення - підживлення рослин розчинами добрив обприскуванням їх надземних частин.

Основним органом засвоєння елементів живлення є корінь, тому кореневе живлення має велике значення для рослини протягом усього періоду її вегетації. Під час основного живлення доцільно внести левову частку запланованого живлення, а саме повну норму норму калійних та, в більшій мірі, фосфорних добрив - розподілювачем мінеральних добрив під основний обробіток грунту а також “стартову” дозу азотних добрив в рядки під час сівби.Так в залежності від потреби Вашого поля і строків посіву обирається необхідна концентрація добрив для живлення в осінній період.  Якщо ж говорити про макро- та мікроелементи для живлення рослини, то вони є прекрасним доповненням основного. Це гарний спосіб допомогти рослині впоратися з несприятливими умовами і побороти стрес. Позакореневе живлення доцільне в моменти, коли рослина не спроможна брати елементи з грунту. Внесення мікроелементів по вегетації восени покращує структуру майбутнього врожаю, сприяє гарному стартовому росту культури і допомагає рослині краще перезимувати.

Розробляючи систему живлення, Ви маєте знати, коли добрива точно треба вносити позакоренево:

1. коли можливості коріння поглинати поживні речовини обмежені через грунтові умови (рН, вологість, вміст кисню, поживних речовин) та в певні періоди розвитку рослини (період цвітіння чи зав’язування плодів) 
2. коли в рослинному організмі сповільнюється сокорух через критичні межі високих та низьких температур
3. у період початку дозрівання, коли є потреба в мобільних елементах, підвищення вмісту білку в насінні, цукру в коренеплодах буряків, крохмалю в бульбах картоплі
4. страхово, коли проявляється негативна дія (післядія) від попереднього внесення пестицидів
5. коли фізично не можливо в дану фазу зробити грунтове внесення. 

4. Нюанси вибору добрив

У прикореневе підживлення азотні добрива можна вносити як у вигляді аміачної селітри, так і карбаміду. Плануючи систему живлення, наприклад, озимої пшениці, потрібно обрати спосіб, який найбільше підходить для Ваших умов. Карбамід не рекомендується використовувати у ранньовесняному підживленні. Це не доцільно, враховуючи, що на перетворення амідного азоту в доступну рослинам форму потрібен час. І, врешті-решт, без загортання гранул втрати азоту можуть становити від 30 до 50%. Для даного підживлення краще зійде амінійно-нітратне добриво (селітра) також ому все більш популярною серед агровиробників стає карбамід-аміачна суміш. Її застосування допускається навесні, у період відновлення вегетації пшениці та у фазу кущіння. Карбамід-аміачна суміш містить 28-32% азоту та краще засвоюється рослинами. Але варто пам’ятати про ряд нюансів, на які треба звертати увагу при використанні КАС, щоб не нашкодити рослині. Найперше, температура повітря не має перевищувати 10С, а сама рідина повинна вноситись спеціальними дефлекторними форсунками, щоб біурет не наніс шкоди Вашим посівам.Взагалі оптимальним строком для проведення позакореневого підживлення озимої пшениці є період після фази цвітіння до закінчення фази молочної стиглості зерна. У цей час озимина добре реагує на підвищення класності зерна.

5. Забезпеченість ґрунту

Тут ніяк не обійтись без аналізу. Адже жодна із систем живлення рослин не може бути розпланована без знання свого поля.

На грунтах, бідних на рухомі сполуки сірки, сульфат амонію доцільно застосовувати під передпосівний обробіток грунту в нормі 1-1,5 ц/га. Треба пам’ятати, що навесні верхній шар грунту збіднений на нітратні форми азоту і рослини краще реагують на їх додаткове внесення.

Якщо ж Ви господарюєте в зоні Степу чи Лісостепу на важкосуглинкових і легкоглинистих грунтах, можна обійтись внесенням суперфосфату, амофосу чи суперфосу з розрахунку 20-40 кг/га (P2O5) під час сівби.

6. Кліматичні умови

Не можливо ігнорувати кліматичні умови, у яких Ви господарюєте. Планування системи живлення озимої пшениці має враховувати цілий ряд моментів.

Найперше, будь-яке живлення матиме низьку ефективність в посушливих умовах регіону. Тому в зонах ризикованого землеробства, зважаючи на часті посухи, підвищується роль ранньовесняного внесення для того, щоб культура засвоїла оптимальну дозу азотного добрива одразу після відновлення вегетації та змогла  раціонально використати осінньо-зимові запаси вологи. А в таких умовах доза азоту в поверхневе підживлення по мерзлоталому грунту має складати ⅔ від запланованої норми. Решту добрив можна застосовувати прикоренево.

Якщо ж Ви господарюєте в умовах достатнього зволоження, для підживлення добре розкущених посівів весняне внесення доцільно проводити рівними частинами у два строки: по мерзлоталому грунту і прикоренево у фазу кущення - початок виходу в трубку.До того ж, не менш важливими аспектами, на які варто звернути свою увагу при розробці системи живлення, є:

1. врахування забезпеченості доступною вологою, кількості та розподілу за періодами року опадів та розчинності мінеральних добрив в ґрунті;
2. особливості сортів та гібридів культур. Адже навіть у межах одного виду рослин різні сорти або гібриди можуть по-різному накопичувати та споживати елементи живлення;
3. врахування неоднорідності наявності поживних елементів у ґрунті в межах одного поля. Для визначення цього фактору необхідно провести агрохімічний аналіз ґрунту;
4. економічна доцільність. Вибір конкретного добрива, способу та строків його внесення не повинен перевищувати вигоду, яку отримає господарство.

Дотримання перерахованих вище факторів під час формування системи живлення, дозволить не лише зменшити фінансові витрати та суттєво підвищити врожайність культур, а й подбати про екологічний стан та потенційну родючість ґрунтів.