Амонійні добрива

Амонійні добрива – ті, в яких азот має форму амонію.

Їх використовують як основні добрива та виконують підживлення до сівби рослинних культур. Завдяки кислотності амонійних добрив значно підвищується рівень кислотності ґрунтів. До таких добрив відносяться сульфат амонію, амонію-нітрату та хлористий амоній.

Сульфат амонію містить 21% азоту. Це дуже агресивна речовина, особливо під час зволоження, адже в ньому наявна сірчана кислота. Синтетичний сульфат амонію білого кольору, а в коксохімічному кристалічні жовті домішки, червоного чи сірого відтінку. Добриво мало гігроскопічне, тож за нормальних умов здатний зберігати хорошу розсипчастість і не залежуються.

Внесення до ґрунту не викликає труднощів. Ну як не виникає. Якщо гранульований то так, а якщо кристалічний – доведеться погратись. В його складі є 24% сірки, через що використовувати його краще для тих рослин, які мають велику потребу в цьому елементі, наприклад рапс, зернові та кукурудза. Амоній швидко закріплюється в ґрунті, за рахунок чого добриво є добре доступне для рослин. Недоліком використання сульфату амонію є занадто висока фізіологічна кислотність та замалий вміст азоту 21%. Через це на ґрунтах , кислотність яких мала, виникає явище підвищеної кислотності, що зумовлює необхідність періодичного вапнування.

Сульфат амонію-натрію вміщує в собі 17% азоту. Зовні він схожий на кристалічну сіль жовтого кольору, яка добре розчиняється у воді та є мало гігроскопічною. Завдяки наявності сірки та натрію – це добриво є незамінним для буряків, бобових та капустяних рослин, для нормальної життєдіяльності яких ці елементи є досить важливими.

Хлористий амоній Cl – має вигляд дрібнокристалічної солі білого кольору. В ньому міститься приблизно 24-25% азоту. Це добриво швидко розчиняється у воді та є мало гігроскопічним, проте до його складу входить близько 66% хлору. Через це під культури, які мають високу чутливість до нього (наприклад, гречка, тютюн та овочеві), не рекомендується внесення хлористого амонію в підвищених нормах.

Засвоєння поглиненого амонію рослинами відбувається досить добре. Вимивання з ґрунтів цієї речовини майже не відбувається, проте якщо він перейде у форму нітрату (що може відбуватися внаслідок нітрифікації) – можливе його подальше вимивання.

Раціональним вважається використання амонійних добрив до висівання сільського господарських культур, у вигляді основного добрива. Якщо ж проводити удобрення ними як підживлюючи, чи вносити безпосередньо під час сівби до рядків – їх ефективність знижується, адже вони розташовуються в тих місцях, куди були внесені, і рослини мають обмежений доступ до них через слабо розвинену кореневу систему. Тим більше, якщо амоній буде надходити до молодих рослин занадто інтенсивно – це може викликати токсичну дію надлишкового аміаку.

За допомогою фізіологічної кислотності амонійних добрив, виникає зміна реакції в ґрунтовому середовищі, що пов’язано з поглинанням рослин катіонів амонію. Через це в ґрунтах спостерігається накопичення кислотних залишків, які сприяють його підкисленню.