ЦІНИ НА ЗЕРНО НЕ БУДЕ? ЕКСПОРТ СТОЇТЬ. ЗДАВАТИ ПШЕНИЦЮ, СОНЯШНИК, КУКУРУДЗУ?

Здавати чи тримати зерно: що відбувається на ринку наприкінці січня і де найбільші ризики

Кінець січня — це період, коли у фермерів традиційно загострюється головне питання сезону: здавати зерно зараз чи тримати далі в очікуванні кращої ціни.Цього року ситуація особливо напружена, і саме тому важливо тверезо подивитися на цифри, логістику та реальний попит.

Одразу короткий висновок: ризик одномоментного колапсу продажів дуже високий, особливо по пшениці та кукурудзі. Нижче — детальний розбір по культурах і причинах, чому затягування з продажем може зіграти проти фермера.

Загальна ситуація: чому ринок «на межі»

Сьогодні на ринок одночасно тиснуть кілька факторів:

1. у складах залишається більше половини зерна;
2. експортна логістика працює нестабільно;
3. автомобільні перевезення різко подорожчали;
4. порти й залізниця регулярно під ударами;
5. фермери масово чекають «кращої ціни».

Це створює ефект пружини: як тільки почнеться активний продаж, ціна може різко просісти через демпінг.

Пшениця: великий залишок і слабкий попит

Експортний потенціал пшениці цього сезону — близько 17,5 млн тонн.Станом на кінець січня:

1. експортовано ≈ 8 млн тонн;
2. понад 53% пшениці залишається в складах.

При цьому:

1. Росія зняла мито на свою пшеницю;
2. вона продається дешевше;
3. для покупців різниці між українською та російською пшеницею майже немає.

Додайте сюди проблеми з логістикою — і стає очевидно: простору для росту ціни майже немає.

Ризик: якщо більшість фермерів почне продавати одночасно, ринок не витримає.

Кукурудза: найбільша зона ризику

Ситуація з кукурудзою ще складніша.

План експорту — близько 24 млн тонн, але:

1. експортовано лише ≈ 7 млн тонн;
2. 15–17 млн тонн фактично «висять» у складах або ще навіть у полі.

Ключові проблеми:

1. Європа масово перейшла на дешевшу американську ГМО-кукурудзу;
2. традиційні покупці (Іспанія, Скандинавія) зменшили закупівлі;
3. логістика дорога й небезпечна;
4. нестача водіїв і проблеми з бронюванням персоналу.

Головна ілюзія ринку:

«Потім буде дорожче».

Ні. Об’єктивних причин для росту ціни немає.Якщо 17 млн тонн спробують продати до квітня–травня — це гарантований демпінг.

Раціональна стратегія:

1. не продавати все одразу;
2. потроху контрактувати;
3. не валити ринок власними обсягами.

Але чесно: вірити, що половина кукурудзи «пересидить» у складах — наївно. Фінансовий тиск (посівна, пальне, зарплати, податки) змусить продавати.

Соняшник і олія: найкраща позиція

Насіння соняшнику ми не експортуємо, але ситуація з соняшниковою олією значно краща:

1. експортовано ≈ 1,5 млн тонн;
2. залишилось ≈ 2,5 млн тонн (61%).

Через атаки на порти та танкери:

1. світова ціна на олію різко зросла;
2. внутрішня ціна на соняшник вже підтягується до 27–28 тис. грн/т;
3. потенціал росту — до 30 тис. грн/т.

Стратегія:

1. продавати поступово;
2. 30% обсягів має сенс притримати до квітня–травня;
3. не тримати все — «чорний лебідь» ніхто не відміняв.

Соя та ріпак: ставка на переробку

По сої:

1. експортне завдання — трохи більше 2 млн тонн;
2. залишилось ≈ 47%.

Через слабкий урожай соняшнику:

1. переробні заводи активно працюють;
2. соя і ріпак ідуть у переробку;
3. зростає експорт шроту й олії.

Додаткові фактори:

1. діють «соєві та ріпакові правки»;
2. трейдерам невигідно експортувати сою;
3. фермери теж не поспішають.

Парадокс сезону:ГМО-соя дорожча за класичну, бо переробляється всередині країни.

Загалом по сої ситуація не критична, але маржинальність року все одно буде нижчою приблизно на 10%.