Елементи живлення – обов’язкові складові хорошого врожаю

Живлення – це процес переходу корисних речовин з ґрунту та повітря до рослинного організму та виведення їх частин з нього.

Повітряне живлення відрізняється від кореневого тим, що рівномірно забезпечує рослину вуглекислим газом (СО2). Світло, волога та мінеральні елементи є необхідними для фотосинтезу рослини. Саме ці чинники та біологічні особливості культури і визначають його інтенсивність.

Кореневе живлення будь-якої рослини не може залежати лише від біологічних особливостей культури та забезпечення її продуктами фотосинтезу. Велику роль в цьому процесі відіграє інтенсивність зростання кореневої системи, вологість ґрунту та його структура, реакція навколишнього середовища, наявність та співвідношення в ґрунті рухомих сполук елементів живлення, діяльність ґрунтової біоти тощо.

Для нормального розвитку та плодоносіння рослини, їй необхідні 17 основних елементів живлення. Їх функції в життєдіяльності культур досить специфічні. Нестача хоча б одного з них викликає порушення в обміні речовин рослини, фізіологічних та біологічних процесах, їх рості та розвитку. Таким чином виникає значне зменшення врожайності та погіршення якості врожаю.

Всі ці елементи класифікують за такими групами:

1. Немінеральні – Водень (Н), Оксиген (О), Вуглець (С) належать до основних елементів рослин, що використовуються в найбільших кількостях, вони виконують роль будівельних блоків для росту рослин.
2. Макроелементи – містяться в складі рослини у великих кількостях (від декількох сотих відсотка в масі сухої речовини до кількох відсотків). Вони включають в себе Азот (N), Фосфор (P), Калій (K). Це основні елементи, які відповідають за живлення рослини.
3. Мезоелементи – кальцій (Ca), сірка (S), магній (Mg) – містяться в рослинах в середніх кількостях.
4. Мікроелементи – бор (B), манган (Mn), мідь (Cu), цинк (Zn), молібден (Mo), кобальт (Co) та ін. Це елементи, вміст яких в рослині не перевищує тисячної частини відсотка.

Потреби культур в тому чи іншому елементі є індивідуальні для кожного виду рослин та залежать від періоду розвитку. Таким чином, макроелементи, входять до більш складних елементів, які є основною складовою частиною органів та тканин рослини. Наприклад, азот (N) допомагає вегетативній масі рослини швидше зростати, необхідний для нормального розвитку коренів, стебла та листків. Також забезпечує нормальний розвиток репродуктивних органів рослин, їх плодів та насіння. Протягом всього періоду вегетації потрібно підживлювати культури цим елементом.

Фосфор (P) здатний забезпечувати енергетично реакції в клітинах рослин. Він підвищує рівень цукрі та каротину, забезпечує більш високу якість кінцевої продукції, визначає рівень врожайності культур. Калій (K) допомагає рослині краще засвоювати попередні, з перерахованих, елементи. Він підвищує стійкість рослинного організму до посухи та грибкових захворювань.

Мезоелементи відіграють важливу роль в харчуванні рослини. Так сірка (S) є важливим елементом для нормального зростання та розвитку культур, адже бере участь обміні азоту та вуглеводів, процесі дихання рослин та синтезі жирів. Вона є джерелом для збільшення кількості білків та жирів в організмі рослини. Кальцій (Ca) забезпечує швидше поглинання рослиною інших поживних елементів, регулює активність ферментів. Магній (Mg), в свою чергу, допомагає рослині перетворювати вуглекислий газ в органічні сполуки та виділяти кисень.

Мікроелементи, хоч і містяться в рослинах в найменшій кількості, проте саме вони відповідають за якість та кількість врожаю тієї, чи іншої культури.

Слід пам’ятати, що засвоєння рослиною кожного з елементів відбувається на рівні її власної потреби в ньому. Проте як передозування, так і нестача хоча б одного з них може призвести до деформації плодів чи зерна, та значно погіршити якісно-кількісні показники врожайності.