ФЕРМЕРИ ЄВРОПИ ХОЧУТЬ ЗАБОРОНИ ЗЗР В УКРАЇНІ ЧЕРЕЗ КОНКУРЕНЦІЮ!

Останнім часом у професійних аграрних колах дедалі частіше обговорюється тема заборони засобів захисту рослин в Україні у межах гармонізації законодавства з Європейським Союзом. Формально — це екологія, безпека та європейські стандарти. Але якщо говорити відверто, за цими процесами стоїть значно більше, ніж турбота про довкілля.

Український фермер як конкурент

Європейські фермери справді бояться українських. Причина проста:українське сільське господарство сьогодні ефективніше за собівартістю.

Наші ключові конкурентні переваги:

1. нижче податкове навантаження;
2. доступ до ширшого переліку діючих речовин ЗЗР;
3. гнучкіші технології;
4. вища адаптивність до ризиків.

За різними оцінками, ця перевага становить у середньому 5–10% собівартості залежно від культури, регіону та технології. Для аграрного ринку — це величезна різниця.

900 заборонених діючих речовин: у чому суть проблеми

На сьогодні в ЄС заборонено близько 900 діючих речовин, які в Україні все ще дозволені. Серед них — ключові елементи наших систем захисту:

1. гліфосат
2. тебуконазол
3. тіаметоксам
4. імідаклоприд
5. епоксиконазол
6. азоксистробін
7. піраклостробін

І це лише частина переліку.

Європейські фермери вже не можуть використовувати ці препарати й змушені переходити на:

1. дорожчі хімічні аналоги;
2. менш ефективні схеми;
3. біологічні рішення з вищою собівартістю.

Це автоматично робить їхню продукцію дорожчою — і менш конкурентною порівняно з українською.

Чому ЄС тисне саме зараз

Через своїх депутатів, профспілки та галузеві об’єднання європейські фермери намагаються вирівняти конкурентні умови, але не шляхом підтримки українського агросектору, а шляхом заборони наших інструментів.

Пропозиція, яка зараз лунає з європейського боку:

1. 2025 рік — ухвалення змін;
2. 2028 рік — повна заборона близько 900 діючих речовин.

Фактично — менше ніж 3 роки на те, що Європа робила 20–30 років.

Як це відбувалося в ЄС насправді

Європейські фермери переходили до нових стандартів поступово:

1. десятиліттями;
2. з потужними дотаціями (150–250 € на гектар);
3. зі стабільною державною підтримкою;
4. з чіткою аграрною політикою.

Більше того, сама модель дрібного та середнього фермерства в ЄС — це результат державної стратегії, закладеної ще після Другої світової війни.

Але навіть за цих умов сьогодні ми бачимо:

1. масові фермерські протести;
2. блокування столиць;
3. кризу прибутковості.

І це — після десятиліть адаптації та підтримки.

Чому Україна не може “просто відмовитись”

Україна не має альтернативи європейському курсу.Вибір простий і жорсткий:

1. або Європейський Союз,
2. або повернення в «тайожний союз».

Рух у бік ЄС — єдино можливий. Але швидкість і форма цього руху мають значення.

Наслідки для українського агросектору

Якщо запропонований сценарій буде реалізований без перехідного періоду, наслідки будуть системними:

1. Втрата окремих культур

Ріпак — яскравий приклад.У ЄС площі під ним скоротилися саме через неможливість ефективного захисту.Україна сьогодні компенсує цей дефіцит — але після заборон ситуація може повторитися і в нас.

2. Різке зростання собівартості

Особливо постраждають:

1. соняшник;
2. ріпак;
3. зернові в інтенсивних технологіях.

3. Удар по малих і середніх фермерах

Фермери до 3 000 га:

1. не мають запасу міцності;
2. не можуть “пережити” різке падіння маржі;
3. першими залишать виробництво.

4. Ризик для економіки країни

Аграрний сектор — один з ключових джерел:

1. валютної виручки;
2. зайнятості;
3. продовольчої безпеки.

Що зараз намагаються зробити аграрні асоціації

Профільні об’єднання, зокрема УКАБ та ВАР, зараз працюють над тим, щоб:

1. відстояти перехідний період;
2. зберегти прибутковість;
3. не допустити обвалу галузі;
4. донести позицію України до депутатів Європейський парламент.