Фузаріоз колосу

Фузаріоз колосу - це та хвороба, яка прогресувала у 2020 році і зараз ми будемо бачити її на зерні. В кого ще не зацвіли посіви пшениці, обов'язково обробіть культуру від хвороб. У цій статті ми розкажемо, чим шкідливий фузаріоз і як проконтролювати його сьогодні. 

Весна-2020 порадувала аграріїв на переважній більшості території нашої країни рясними опадами, що тривали з кінця квітня до початку червня. Однак така погода разом із відносно низькими для цього періоду температурами повітря створила оптимальні умови не лише для формування високого рівня врожаю зернових, але і як найкраще підходить для розвитку цілої низки грибкових захворювань, зокрема й фузаріозу. Ця хвороба може призвести до втрат врожаю (до 20-30%, у залежності від розповсюдження хвороби) та катастрофічного зниження його якості (в деяких випадках таке зерно не можна використовувати навіть на фураж).

Збудник фузаріозу розміщується в оболонці зернини та з подальшим розвитком хвороби проникає дедалі глибше, доки не досягне зародку насіння. Лише у разі проникнення міцелію гриба у внутрішні шари насінини з'являються видимі ознаки хвороби: поверхня насінин деформується, набуває характерного рожевого забарвлення, втрачає масу та розмір. Під дією токсичних мікотоксинів, які виділяє гриб, білок у зернівці розкладається. При цьому виділяється аміак, руйнується крохмаль, суттєво знижується еластичність та міцність клейковини. Таке насіння в жодному разі НЕ МОЖНА використовувати для харчових цілей, навіть на корм для тварин. Адже мікотоксин дезоксиніваленол, що виділяється в зерні під впливом гриба-збудника фузаріозу, викликає блювоту та уражує центральну нервову систему. А інші токсини (Т-2, зеараленон) пригнічують імунітет, а при тривалому вживанні можуть навіть призводити до клітинної смерті.

Головною проблемою для визначення токсичності зараженої фузаріозом партії зерна є те, що вміст в ній мікотоксинів залежить від ступеня ураження зернівки й умов розвитку гриба та не має залежності між відсотком уражених зерен та кількістю мікотоксинів. Для використання на фуражні цілі в Україні дозволене зерно, в якому міститься не більше 1-2 мг\кг дезоксиніваленолу, 0,2 мг\кг Т-2 та 2-3 мг\кг зеараленону.

Для контролю появи та розвитку фузаріозу варто комбінувати різні агротехнічні заходи:

1. дотримання сівозміни (найбільший розвиток фузаріозу простежується при вирощуванні злакових культур після кукурудзи та зернових колосових);
2. вирощування стійких сортів (але варто пам'ятати, що повністю імунних до фузаріозу сортів пшениці та ячменю наразі не існує);
3. знищення рослинних залишків під час передпосівного обробітку ґрунту;
4. збалансоване мінеральне живлення.

КОНТРОЛЬ фузаріозу можливий також і за допомогою хімічних заходів, хоча здатних якісно захистити зерно від проникнення патогену фунгіцидів існує небагато. Великою проблемою є і необхідність проведення обробки посівів фунгіцидами у гранично стислі строки. Запізнення на 2-3 дні може зменшити ефективність дії фунгіциду в 1,5-2 рази. Погодні фактори (температура та вологість повітря, швидкість вітру), стійкість рослин, препаративна форма і норма витрати препарату, розмір краплини також суттєво впливають на якість обприскування. Найбільш ефективними діючими речовинами для контролю фузаріозу вважаються тебуконазол, метконазол та протіоконазол. Для контролю фузаріозу колосу підійдуть такі фунгіциди: Солігор, Осіріс Стар, Амістар Екстра, Альто Супер, Тезис, Болівар Форте. Максимальний ефект від фунгіцидного захисту спостерігається при обробці посівів наприкінці фази колосіння\на початку цвітіння. Також вченими доведено факт появи резистентності до фунгіцидів у збудників фузаріозу. А це ще більше зменшує можливість якісного контролю цієї хвороби хімічними засобами, адже усі діючі речовини, ефективні проти збудників фузаріозу, належать до класу триазолів.

Вирощування стійких до фузаріозу сортів та дотримання правильної агротехніки забезпечують ефективність захисту рослин від цієї хвороби на рівні близько 90%. Однак, за погодних умов, які сприяють розвитку хвороби, фунгіциди залишаються єдиною можливістю зберегти врожай на останніх етапах розвитку культур.