Характеристика азотних добрив

Азотні добрива – азотовмісні речовини, які використовуються для компенсації азотного живлення та збільшення врожайності сільськогосподарських культур. Азотні мінеральні добрива включають в себе 5 різних груп добрив, які розрізняються за формою азоту.

Аміачні добрива – це група, яка включає добрива, азот в яких має аміачну форму (NH3). Такими добривами є рідкий безводний та водний аміак. Вони підходять для всіх сільськогосподарських культур, через що можуть вважатися універсальними. Аміачні добрива дуже добре вбираються ґрунтом, тому їх можна використовувати для попереднього внесення. Норми удобрення залежать від умов навколишнього середовища, типу ґрунтів особливостей культури, яка буде вирощуватися та від способу внесення добрива.

Виробництво аміачних добрив є значно вигіднішим, аніж твердих азотних добрив. Так при виробництві безводного аміаку, вартість одиниці азоту в аміаку на 1/3 менша, ніж у аміачній селітрі, а при виготовленні аміачної води – дешевша в 1,5 – 2 рази. Важливим є те, що процес удобрення полів аміачними добривами піддається повній механізації, що зменшує затрати на працю.

Амонійні добрива – вид азотних добрив, в яких азот має амонійну форму (NH4+). До них відносяться сульфат амонію, сульфат амонію-нітрату та хлористий амоній. Вони використовуються як основні добрива до сівби культур. Кислотність амонійних добрив допомагає підвищити кислотність ґрунтів.

Виробництво добрив цієї групи виконується різними способами. Наприклад, сульфат амонію добувають за рахунок уловлення сірчаною кислотою аміаку, що виникає в процесі коксування вугілля і є побічним продуктом цього виробництва, або ж завдяки нейтралізації синтетичним аміаком сірчаної кислоти, що вже відпрацьована різними хімічними виробництвами. Часто, сульфат амонію отримують у під час виготовлення капролактаму, як і сульфат амонію-натрію.

Нітратні добрива – ті, в яких азот міститься у нітратній формі (NO3−). До них належать натрієва і кальцієва селітра. Найбільшу необхідність в цих добривах рослини відчувають в період інтенсивного зростання, адже саме вони прискорюють в рослинному організмі споживання і засвоєння таких важливих елементів як магній, кальцій та калій. Це найкраща форма азоту для прикореневого підживлення, проте не затримується в ґрунті та найефективнішою є при високих температурах.

Добування натрієвої та кальцієвої селітри найчастіше відбувається коли з аміаку виготовляють азотну кислоту, де вона виступає побічним продуктом.

Амонійно-нітратні добрива – це наші селітри. Містять азот в амонійній і нітратній формах (NH4+, NO3−). До них входять аміачна та вапняно-аміачна селітри. Ці добрива вносяться як передпосівні та в якості підживлювання і вважаються універсальними.

Виробництво аміачної селітри відбувається коли азотна кислота 47-60% концентрації, нейтралізується за допомогою аміаку, який потім відпарюється та гранулюється. Вапняно-аміачна селітра виробляється за допомогою сплавляння чи змішування з тонко розмеленим вапном, доломітом або крейдою.

Амідні добрива. До цієї групи належать добрива, що містять азот в амідній формі – CO(NH2)2 карбамід. Це добриво є найконцентрованішим із азотних добрив 46% азоту. Його отримують під час взаємодії NH3 і CO2 за температури 150-220℃ і тиску 70-100 мПа;

3NH3+CO2=CO(NH2)2+H2O

Речовину, яку отримують після синтезу піддають очистці і фільтрації. Під час грануляції із 200 молекул карбаміду утворюється 1 молекула біурету. Критична межа його вмісту складає 3-10% в залежності від культури.

KAS (карбамід-аміачна суміш) – це поєднання концентрованого карбамідного розчину (масові частки якої сягають 31-36%) з аміачною селітрою (масові частки якої становлять 40-44%). Це прозора чи світла жовта речовина зі слабо вираженим аміачним запахом. Підживлення може здійснюватися поверхнево чи в ґрунт.

КАС отримують кількома способами: або з гранульованого карбаміду та аміачної селітри, з рідких напівпродуктів – плавів, чи із плаву карбаміду і нітрату амонію, які отримуються шляхом нейтралізації азотної кислоти за допомогою аміаку, які не прореагували, коли відбувався синтез карбаміду. Перший метод використовують лише в невеликій кількості, адже він передбачає вищу вартість використаного в процесі виробництва азоту, ніж у гранулах, які будуть отримані. Другий метод вважається найоптимальнішим та є широковживаним. За третього методу значно спрощується виробництво плаву карбаміду, але процес нейтралізації азотної кислоти значно ускладнений наявністю в газі CO2.

У азоту є різні форми. І по-різному вони засвоюються застосовуються рослиною. До того ж азот має можливість переходити із однієї форми в іншу.