Міфи вирощування жита

Зниження обсягів вирощування жита в Україні пов’язане з низьким рівнем розвитку цієї культури у сучасному агробізнесі. Фермери все частіше роблять ставку на більш прибуткові зернові та олійні культури, підлаштовуючись під ринок збуту. Велике значення також відіграють імпортні тенденції у світі, де жито не є найбільш популярною культурою.

Тим не менш із розвитком нових технологій у вирощуванні жита, ця культура стає високорентабельною і привертає все більше уваги фермерів. Великий внесок у розвиток жита зробила компанія КВС, створивши урожайні гібриди, адаптовані до несприятливих умов деяких регіонів України. Це відкриває перед агровиробниками нові можливості, такі як вирощування цієї культури на бідних грунтах, отримання стабільних врожаїв в посушливих кліматичних умовах або при різкому зниженні температур. За рахунок дотримання рекомендованої технології вирощування гібридного жита, є можливість отримувати високі врожаї при мінімальних затратах. Більше про те, що потрібно житу, щоб сформувати гарний урожай, і на скільки це вигідно, в порівнянні з іншими культурами, читайте у статті Технологічні проблеми вирощування жита і їх вирішення.

Навіть при тому, що інтерес фермерів до гібридного жита зростає з кожним роком, існують міфи, які не дають повного розуміння переваг вирощування цієї культури. І почнемо ми з першого міфу, породженого в момент популяризації кращих гібридів компанії КВС, ЖИТО - НА ТВАРИННИЦТВО. Так, справді, гібридне жито світові агровиробники люблять за його кормові властивості. Тим більше, що це перший високоякісний зелений корм, який можна отримати на початку сезону заготівлі. Рекомендують скошувати зелену масу гібридного жита у фазу до початку колосіння. В цей період культура має найкращі властивості для виготовлення сінної муки, раннього силосу, сінажа та сіна. Соковитий корм, виготовлений зі свіжоскошеної або підв’яленої зеленої маси гібридного жита за своєю поживністю дійсно належить до високоякісного силосу.

Жито на корм

А так як врожайність зеленої маси гібриду значно суттєвіша від сорту, а перші жнива в господарствах починаються власне з скошування силосного жита, коли ще залишається час і запас вологи для культивування іншої культури в межах одного року, то даний прийом все більшої популярності набуває серед виробників тваринної продукції та поступово витісняє площі під кукурудзою на силос.

Тоді як сухі корми жита у годівлі корів та свиней також не поступаються за якістю навіть ячменю. При цьому за результатами тестування виготовлених з нього кормів, виявлено, що частка гібридного жита у сухому кормі може сягати 70% при повній відмові від інших зернових домішок. Гібридне жито має низьку собівартість в кормовому раціоні тварин та високу економічну ефективність у відгодівлі свиней. Доведено, що житній корм за рахунок високого вмісту поліфруктанів й арабіноксиланів пригнічують патогенну мікрофлору в організмі свиней, що зменшує витрати на антибіотики для тварин, а також покращує їх травлення. Як результат - збільшення маси свиней та зменшення ризиків їх падіння.

Крім того використання зерна гібридного жита дозволить вберегтись від можливого поширення сальмонели, яка може бути особливо небезпечною у розведенні тварин. Та при цілому ряді беззаперечних переваг використання жита на корм, не варто забувати про його харчову цінність для людей.

Вирощування гібридного жита є необхідним в Україні через попит на нього з боку борошномелів. Ця культура має високий вміст білку, крохмалю, олії. У порівнянні із пшеницею, жито відрізняється найвищим вмістом білків, його зерно є особливо багатим на вітаміни групи В, D, E, C. Це робить продукт, виготовлений з житнього борошна дієтичним. Він знижує ризики захворювань серця, дихальних шляхів і рекомендований людям, хворим на діабет. Мінеральні речовини і великий відсоток амінокислот у складі гібридного жита робить його незамінним у харчовому раціоні і виводить на перші позиції по вживанню серед поціновувачів здорового харчування.  

Крім того, сьогодні є перші спроби використання жита на біогаз. За словами експертів, поєднання технологій виробництва на основі різної сировини дає кращі результати. Так, якщо раніше для виготовлення біогазу найчастіше використовувався кукурудзяний силос, то сьогодні представники компанії КВС ведуть перемовини про покращення якості готової продукції за рахунок використання зеленої маси гібридного жита. Таким чином, відкриваються нові можливості для розширення ринку збуту цієї культури. 

Жито на хліб

Як бачимо, жито - це не лише тваринництво. Останнім часом попит на використання гібридного жита зростає як серед борошномелів, так і серед виробників біогазу. 

Другий міф. ЖИТО - ЦЕ ТІЛЬКИ ФУРАЖ.

Така думка закарбувалась в голові фермерів, які мають досвід вирощування сортового жита без належної для нього технології: від посіву і до збору урожаю. Зазвичай зерно низької якості, уражене ріжками, засмічене насінням бур’янів та з низькою натурою, використовували на корм тваринам у господарстві або здавали на виготовлення кормових заготовок. Така продукція мала низьке число падіння, зерно було пошкоджене, бите і невиповнене через неякісний посівний матеріал та слабку пластичність сорту до несприятливих умов вирощування.

Ситуація змінилась на краще після появи на ринку зернових гібридного жита, яке має високу класність. Так гібриди компанії КВС дають лише перший та другий клас зерна, що використовується у хлібопекарських цілях. Натура зерна гібридного жита становить 700 г/л, а його число падіння - 200-300 с. Тоді як число падіння сортового жита, для порівняння - 90-150 с. Існує три основних помола із різним числом падіння і один з найбільш прибуткових - 150-160 с. Тож вирощування гібридного жита по якісних характеристиках посівного матеріалу дає 100% перевагу перед сортовим.

Третій міф. НАВІЩО СІЯТИ F1, ЯКЩО МОЖНА ПОСІЯТИ F2?

Чому фермери продовжують сіяти гібриди другого покоління? Головна мета - зекономити і не купувати дорогий посівний матеріал. Та через нерозуміння проходження процесів гібридизації і власне явища гетерозису така економія може призвести до збитків у господарстві. Почнемо з того, що гібрид - це не сорт. Вони суттєво відрізняються між собою, як за принципом створення, так і за своїми властивостями. У випадку створення сорту проводиться відбір кращої форми з однієї рослини з подальшим довготривалим її розведенням та видаленням потомств, в яких проявляється виродження батьківських ознак. Це забезпечує виведення рослин з високою урожайністю і дає можливість в подальшому пересівати насіннєвий матеріал з незначним зниженням якості в перших його репродукціях. Хоча зазвичай він не проявляє тієї “надврожайності”, що досягається виключно за допомогою явища гетерозису. А воно, в свою чергу, притаманне гібридам першого покоління, тобто F1. Тобто, економлячи на посівному матеріалі, фермер втрачає явище гетерозису, яке є особливо цінним у вирощуванні гібридів. Адже жито у першому поколінні завдяки прояву домінантних ознак батьківських форм підвищує рівень життєздатності рослини.Суть гетерозису полягає в схрещуванні звичайної (сортової) рослини з гомозиготною (для отримання форми якої проводиться самозапилення однієї лінії протягом 5-7-ми поколінь (інцухт лінії). Отримане від такого схрещування насіння і буде насінням F1. Вся суть у тому, що у вищезгаданих сортів батьківські форми максимально споріднені за генотипом і тому дають максимально однакове потомство, а у гібридів батьківські форми дуже різні між собою. Головна причина, чому не варто сіяти F2 у тім, що не можна не враховувати Закон Менделя, згідно з яким схрещування гібридів першого покоління у нащадків (F2) спостерігається розщеплення фенотипових класів у співвідношенні 3:1. Як наслідок - нерівномірні сходи, відсутність стійкості до хвороб і шкідників, зменшення врожайності жита на 30 і більше відсотків.

Результати вирощування F2

Висіваючи F2 гібридного жита, аграрій втрачає продуктивність рослини як у вегетативній, так і в генеративній частині, зникає природна стійкість культури до шкідників, хвороб, та до негативного впливу середовища. Якщо у F1 високо виражена стійкість рослин до ряду біо- і абіотичних чинників, то гібридні комбінацій F2 в більшій мірі будуть слабо сприйнятливими, що в свою чергу потребує додаткових затрат на захист та живлення рослин і це ще не гарантуватиме одержання показників врожайності рівня гібридів першого покоління! Адже потенціал урожайності також буде знижений. 

Четвертий міф. ЖИТУ ТРЕБА БІЛЬШЕ ВОЛОГИВолога потрібна кожній культурі. Вся річ власне в самій фізіології рослини.По-перше - як океан може вміщувати більший об’єм води відносно моря, так і жито за рахунок  краще розвиненому кореневому апарату, може ефективніше забезпечує надземну частину важкодоступними елементами живлення. Так потужне, добре розгалужене коріння забезпечує рослину мінеральними добривами і поживними речовинами з грунту. Цим самим коріння робить вологу доступною для рослинного організму. Не дарма гібридне жито гарно показує себе на бідних грунтах в порівнянні з пшеницею.По-друге - у гібридного жита нижчий ступінь транспірації. Для утворення 1 кг сухої маси йому потрібно лише 350 л води, тоді як пшениця потребує 450-500 л. Для порівняння, звичайне озиме жито використовує до 420 літрів води, що в рази більше, ніж потреба гібридного. Тому не те, щоб житу треба було більше вологи, ця культура сама по собі може засвоювати вологу з більших шарів і використовувати її більш ефективно. 

П’ятий міф. Скоріше не міф, а повне не розуміння того, що таке гібридне жито і чим воно відрізняється від сортового? ЩО ЦЕ? ТРИТИКАЛЕ? ЦЕ ГМО?Почнемо з того, що тритикале - це не гібрид, а самостійний ботанічний рід. Це штучно створена зернова культура, отримана при схрещуванні пшениці з житом. Вона поєднує в собі кращі спідкові характеристики обох культур. Але при цьому не має явища гетерозису і не дає високої класності зерна в порівнянні з гібридним житом. Гібридне жито порівнюють із тритикале через те, що остання має стійкість до несприятливих умов, таких як посуха чи мороз, так само не вибаглива до родючості грунту і має високу харчову цінність як для людей, так і для тварин.Також говорити, що гібридне жито - це ГМО не має ніякого сенсу. ГМО - це генетично модифіковані організми за рахунок методів генної інженерії, метою якої є одержання окремих рослинних генів. Тоді як гібрид отримується шляхом традиційних методів селекції через запліднення, у спадковому апараті гібрида ознаки вихідних рослин фіксуються випадково. Через це селекціонерам одночасно треба проводити велику кількість схрещувань і відбирати перспективні рослини, і для цього потрібно кілька десятиліть. Отже, ні, гібридне жито - це ніяк не тритикале і ні в якому разі не ГМО. Більше про те, що таке гібридне жито і чим воно відрізняється від звичайного, дізнаєтесь у статті Гібридні зернові. Революція селекції чи потреба?

Гібридне жито - це новинка, яка останнім часом стає все більш популярною серед українських фермерів. Воно виступає гарною альтернативою у сівозміні, особливо для господарств, що хазяйнують на піщаних грунтах. Тому не дивно, що навколо нього багато чуток і здогадок. Ті, хто не пробував вирощувати у своєму господарстві гібридне жито, порівнюють його із сортовим, пригадуючи невдалий досвід минулих років, інші ж, вперше пробують вирощувати жито під рекомендовану технологію і співставляють результати із пшеницею та ячменем. Одне в цій ситуації можна сказати точно - не спробуєш, не дізнаєшся. Для того, щоб розвіяти міфи вирощування гібридного жита, треба хоча б раз посіяти його у власному господарстві і зважити всі переваги та недоліки цієї культури.