Обробіток ґрунту під ріпак

От і змолотили ріпак, горох, зернові, відгуляли обжинки, і літо так швидко рухається вперед що сьогодні вже серпень. Кажуть люди – будемо сіяти ріпак, якщо піде дощ, а якщо ні – то ні. Моя думка така, хто знає що таке 4т ріпаку на сьогодні, той точно захоче сіяти, і дотримуючись всіх елементів технології цієї культури, можна досягнути максимуму.

Ми вже говорили у минулих відео про ріпак, його господарське значення, і чим він цікавий для наших землевласників. А сьогодні я б хотіла поговорити про якісний обробіток ґрунту під дану культуру, і як закласти гарний врожай.

Аналізуючи кліматичні умови останніх років, можу сказати,  що навіть у зонах з достатньою кількістю опадів не завжди можна отримати сходи, і вологозабезпечення ґрунту  на період посіву не гарантує якісної сівби.

Тож почнемо,  і почнемо із обробітку грунту. Як правило, ріпак зазвичай висівають після зернової групи  культур, рідше гороху, у всіх літературних джерелах пишуть про чорний пар, але останніми роками я його щось не зустрічаю. Якщо ми мали невисокий врожай попередника на рівні 3т/га зерна чи 2т гороху, як в цьому році, то пожнивних решток відповідно не так багато, ми можемо злущити раз чи два, зробити неглибоку оранку, чи пустити диски, вирівняти, і чекати дощу щоб сіяти наш ріпак. А от у високотехнологічних  господарствах зернові родять і по 7 і по 9 т, відповідно побічної продукції стільки ж, при такій кількості ми не зможемо якісно посіяти і отримати сходи. Давайте подумаємо, проаналізуємо всі можливі способи і нашу техніку (яка є в господарстві) щоб добре підготовити грунт.

Перший спосіб я обрала із спалюванням стерні. Солому можна затюкувати і продати, або спалити валки, одним словом – все горить, а на виході ми маємо чистеньке чорне поле, один прохід компактоматом і вуаля – “сій, хоть засійся”. Плюси такого варіанту що все швидко. Мінуси- якщо ми подивимось скільки ми втратили органічного вуглецю, фосфору, кальцію, магнію, сірки – просто взяли і спалили, а крім цього ми спалили 2,5 см верхнього шару ґрунту із макро і мікрофауною (температура на поверхні ґрунту при спалюванні 400°С ),  також ми збільшуємо вітрову та водну ерозію. Тож обираючи цей шлях, ще раз подумайте.

Мені до-вподоби наступні варіанти.Другий – посів по технології  No-till. Ця технологія набуває свого розростання і передбачає велику кількість пожнивних решток на поверхні ґрунту, та ніяких обробітків. Вона не є новинкою сьогодні, і багато компаній-виробників с/г техніки продадуть вам сівалку для прямої сівби, це можуть бути John deere, Semeato, Mzuri і т.д.

Є одна проблемка, якщо сівалка прямого висіву продаве в насіннєве ложе солому то ми не отримаємо якісних сходів. Це потрібно враховувати і попередити дану проблему, адже на сьогодні є різні варіанти її вирішення. Наприклад у SEMIATO є функція гільйотини де ріжучий елемент звільнить рядок від пожнивних решток і проблема нерівномірних сходів буде вирішена.

Третій – це коли ми, вносячи азот та основні добрива, проводимо лущення стерні, якщо є умови неглибоку оранку, після чого поле вирівнюють для якісного посіву. Але в такий час не всі можуть орати, бо без вологи “верне брили” які ні чим не розбити. В такому випадку провести дискування було б краще. Основним правилом залишається якісно заробити і розприділити  рослинні рештки, щоб вони працювали нам на користь. Іще один нюанс – поле повинно бути вирівняне, щоб ми могли провести якісний посів малесенького такого чорненького насіннячка.

Тож хай прибуде з вами урожай!