Основні закони землеробства
Є речі, без яких сільське господарство взагалі не можливе. Без них воно перетворюється на первісне збиральництво. Ці речі звуться законами землеробства. Основних законів землеробства сім.
Закон незамінності та рівнозначні факторів життя рослин. Незамінність полягає в тому, що жоден із факторів життя рослин не може бути заміненим на інший, тому що фізіологічно вони однаково потрібні рослині. Рівнозначність полягає в тому, що яких би факторів не потребувала рослина, відсутність будь-якого з них призведе до зниження врожайності.
Закон мінімуму Лібіха. За цим законом, від речовини, концентрація якої є мінімальною, залежить ріст рослини, величина і якість її урожаю. Тобто, та речовина, якої рослина отримує найменше, буде лімітуючою, навіть при достатніх обсягах решти речовин. Ілюстрацією до цього закону є та сама бочка Лібіха.
Закон мінімуму, оптимуму та максимуму. Згідно з цим законом землеробства важливим є дотримання так званої "золотої середини" у факторах, які впливають безпосередньо на рослину (температура, волога, добрива тощо). Важливим аспектом цього закону є те, що ефект від факторів, які знаходяться в оптимумі підсилюється. Тобто, чим більше факторів оптимізовані, тим меншим буде вплив на рослину того самого лімітуючого фактора.
Закон сукупної дії факторів життя. Він полягає в тому, що величина урожаю залежить від усієї сукупності діючих факторів одночасно.
Закон повернення речовин в ґрунт. Тут взагалі все просто. Щоб рослина виросла, вона повинна забрати з ґрунту частину поживних речовин. А при збиранні врожаю ми остаточно забираємо ці речовини з поля. Тому ми повинні повернути в ґрунт таку ж кількість поживних речовин, яку забрали. Фактично, це аграрна варіація закона збереження матерії.
Закон прогресивного зростання ефективної родючості ґрунту в міру інтенсифікації землеробства. Згідно з цим законом, підвищення родючості ґрунту є природним процесом і повинно відбуватися саме собою, але при постійному використанні ґрунту як засобу виробництва, земля не встигає правильно оновлюватися. Для виправлення даної ситуації проводяться спеціальні агротехнічні заходи.
І останнім та, мабуть, найважливішим законом є сівозміна. Чергування сільськогосподарських культур у просторі та часі дає змогу мінімізувати негативний вплив людини на розвиток рослин. Адже грамотно змінюючи культури на полі ми унеможливлюємо розвиток хвороб, шкідників та бур'янів, зменшуємо негативний вплив на ґрунт тощо.
Саме дотримання даних законів визначає аграрія, як спеціаліста сільського господарства.