Переваги та недоліки кукурудзи як монокультури

Кукурудза є однією із найбільш поширених в Україні сільськогосподарських культур. Наша країна протягом останнього десятиліття стабільно входить до топ-5 експортерів даної культури. У США, які є лідером з експорту кукурудзи у світі, її вирощування як монокультури вже давно не є чимось незвичайним. Але аграрії нашої країни з острахом дивляться на такий спосіб вирощування. І якщо з перевагами та недоліками вирощування кукурудзи у сівозміні наші фермери знайомі вже давно, то на монокультурному вирощуванні варто зосередитись більш детально.

Насамперед необхідно розуміти, що при дотриманні правильної технології вирощування, удобрення та системи захисту врожайність кукурудзи у монокультурі майже не відрізняється від врожайності у традиційній сівозміні.

Однією із головних переваг (і водночас, недоліків) монокультурного вирощування кукурудзи є наявність великої кількості пожнивних решток. За умови проведення правильного менеджменту решток (подрібнення, рівномірний розподіл площею поля, часткова заробка в ґрунт) стає можливим зменшення потреби в мінеральних добривах, що дозволяє істотно скоротити витрати. Також пожнивні рештки, що залишаються на поверхні поля, дозволяють зберегти вологу в ґрунті та зменшити її непродуктивні втрати.

Правильний добір гібридів кукурудзи (стійкість до тих чи інших хвороб, ФАО, що найкраще підходить для конкретного регіону вирощування, тип гібриду тощо) та проведення якісної передпосівної обробки насіння фунгіцидними та інсектицидними протруйниками дозволяє контролювати велику кількість хвороб та шкідників (насамперед на ранніх етапах росту та розвитку культури).Зменшення міжряддя при сівбі кукурудзи дозволить зменшити негативний вплив відразу в декількох аспектах: по-перше, таким чином підвищиться протидія ерозійним процесам, а по-друге, зросте конкурентоспроможність кукурудзи у порівнянні з бур'янами.

Негативний вплив шкодочинних організмів, банк яких неодмінно буде зростати у монокультурному посіві, крім вищеперерахованих факторів дозволяють зменшити припосівне внесення комплексних добрив у легкодоступній формі та використання біологічних засобів захисту (випуск трихограми тощо).

Головними факторами, що дозволять отримати високий та стабільний врожай при вирощуванні кукурудзи в монокультурі, є:

1. правильний вибір поля (штучний або природний дренаж, високий агрофон тощо);
2. якісний посів (вибір сівалки повинен враховувати наявність великої кількості пожнивних решток на поверхні ґрунту);
3. правильний вибір гібрида, що повинен мати високі показники стійкості до хвороб та несприятливих ґрунтово-кліматичних умов (виробники, що вирощують кукурудзу у монокультурі, рекомендують звертати увагу на гібриди селекції компаній Dekalb, Monsanto та Pioneer);
4. вирощування гібридів селекції різних компаній та з різним ФАО (якщо під монокультуру планується відведення декількох полів);
5. швидке внесення біологічних та хімічних ЗЗР (за потреби);
6. вирощування кукурудзи у монокультурі протягом 5-7 (на зерно) або 8-10 (на силос) років.

Рентабельне вирощування кукурудзи у монокультурі можливе й в українських умовах, а за дотримання вищеперерахованих факторів воно дозволить отримати стабільну врожайність протягом декількох років.