Солома як добриво

Через недотримання технологій вирощування, занепаду тваринництва, що призвело до зменшення об'ємів внесення органічних добрив, та низку інших факторів гумусний шар ґрунтів України виснажується. Що призводить до зменшення кількості та якості отриманих врожаїв. В такому випадку одним зі шляхів повернення органічних речовин в ґрунт може стати використання соломи в якості добрива.

Солома зернових культур на 15% складається з вологи, а на 80% з органічних речовин, які є джерелом живлення для ґрунтових мікроорганізмів. А продукти їхньої деструкції (розкладу) є основним гумусоутворюючим елементом. В залежності від погодних факторів, технології вирощування та типу ґрунту солома містить у своєму складі 35-40% органічного вуглецю, 0,8% калію, 0,5% азоту, 0,25% фосфору (у формі ангідриду), 200 г цинку, 150 г марганцю, 25 г бору, 15 г міді, 2 г молібдену та 0,5 г кобальту.

Не менш важливим фактором є і те, що можна легко дізнатися об'єм соломи на полі, адже співвідношення зернової частини врожаю до соломи складає 1:1, тобто з 1 тонною врожаю зернові культури утворюють 1 тонну соломи.

До позитивних аспектів використання соломи в якості добрива можна віднести:

• відсутність необхідності у закупівлі та транспортуванні;
• низька швидкість розкладання соломи зводить до мінімуму втрату корисних речовин та полегшує її зберігання;
• через високий вміст органіки використання соломи в якості добрива підвищує проникність ґрунтів для вологи, збільшує вологомісткість ґрунтів, покращує їхні фізичні характеристики;
• ґрунти збагачуються фізіологічно активними речовинами, що покращує розвиток рослин;
• відбувається стимуляція розвитку азотфіксуючих бактерій;
• верхні шари ґрунту збагачуються вуглецем, що стимулює ріст вегетативної маси рослин;
• відбувається мульчування полів, що пригнічує розвиток бур'янів;
• при використанні для удобрення соломи з інших полів, зменшується дефіцит мікроелементів у ґрунті.

Але є і негативні моменти такого удобрення полів, які полягають у наступному:

• погіршення фітосанітарного стану полів (особливо при висіванні зернових культур після аналогічних попередників);
• мікрофлора, що живиться вуглецем із соломи починає зв'язувати легкодоступний азот із гумусного шару ґрунту (щоправда, солома бобових культур не має такого ефекту);
• в процесі розкладу соломи в ґрунт потрапляють жирні кислоти (особливо при заробці соломи на глибину понад 15 см), які стримують розвиток усіх рослин, та аутотоксини, що негативно впливають на злакові;
• розкладання соломи потребує вологи, тому в районах із недостатнім зволоженням воно уповільнюється;
• поживні речовини, які входять до складу соломи, переходять у доступну рослинам форму протягом 3-5 років (якщо не вносити високі дози азотних добрив).

Використання соломи в якості органічного добрива має велику перспективу, але лише при тривалому та правильному внесенні.