Соняшник в сівозміні

Кожному аграрію відомо, що сівозміна має дуже велике значення для отримання кращих врожаїв тих чи інших культур, в тому числі і соняшнику. Адже для кожної культури існують як хороші попередники, так і не дуже. Тому, сівозміна – це не просто ланцюжок випадкових чергувань, вигаданих для забави, це науково обгрунтовані періодичні повторення сільськогосподарських культур у часі.

Як правило, під соняшник в сівозміні відводять одне поле, з розрахунком того, щоб він повертався на нього не раніше ніж через 7-8 років. Це дає можливість майже повністю уникнути поразки посівів культур шкідниками і хворобами. Вирощування ж соняшнику через 4-5 років призводить до зростання відсотка ураження рослин шкідниками і хворобами, тієї ж гниллю сірою та білою, вовчком, несправжньою борошнистою росою і так далі, що в результаті призводить до зменшення врожайності та погіршення якості насіння.

Не бажано розміщувати соняшник після квасолі, гороху, ріпаку і сої, під тим приводом, що ці культури мають з ним ряд загальних хвороб.

Соняшник необхідно розміщувати на чисті, не забруднені бур’янами поля в просапної сівозміни. Відмінність соняшнику від інших культур в тому, що він дуже вимогливий до попередників. Так як соняшник потребує тепла і вологи, а найменші запаси ґрунтової вологи залишаються після цукрових буряків, багаторічних трав і суданської трави. Сам же соняшник настільки зневоднює грунт, що запаси вологи повністю відновлюються, тільки через 2-3 роки, тобто під третьою культурою.

Кращі попередники для соняшнику ті, після яких в грунті залишається більше вологи і поживних речовин. У Степу ж ефективні ланки сівозміни, там, де соняшник висівають після кукурудзи або озимої пшениці, в Лісостепу – де опадів буває більше і в сівозміні вносять досить добрив, високі врожаї отримують при розміщенні його не тільки після озимої пшениці, але і після ячменю.