Стійкі до гліфосату БУР'ЯНИ

ГМО-бур'яни - це міф чи реальність? Чи правда, що бур'яни з легкістю пристосовуються до гліфосату і виробляють до нього генетичну стійкість?

ІСТОРІЯ

Гліфосат був створений ще у 1970 році й з того часу став найбільш поширеною діючою речовиною гербіцидів у світі. Для зменшення негативного впливу гліфосату на культури генні інженери створили стійкі до нього культури, шляхом вбудови трансгену стійкості в геном рослин. З 1990-их років стійкі до гліфосату соя, кукурудза, бавовна, ріпак та інші культури стали звичним явищем на полях.

Але така непомітна на перший погляд "хімічна революція" мала і зворотний бік. Бур'яни, котрі засмічували посіви цих культур, також почали пристосовуватися до гліфосату.

ЦІКАВО

Вчені Канзаського державного університету виявили, що поява стійкості у бур'янів до гліфосату стала можливою завдяки тому, що фермент EPSPS (саме він відповідає за стійкість до гліфосату) фактично вийшов зі складу хромосоми та утворив позахромосомну структуру ДНК. Фактично те, що вчені зробили з культурними рослинами шляхом проведення генетичної модифікації, природа зробила з бур'янами самостійно. До того ж, за даними вчених, така стійкість у бур'янів з'явилась практично за одне покоління.

Хоч поява ГМ-бур'янів є насамперед проблемою тих країн, що вирощують велику кількість 

модифікованих культур (США, Австралія, Канада, Франція, 

Бразилія, Китай), Україну ця проблема також не оминула. Через недотримання сівозміни, недостатній контроль бур'янів та збільшення площ під ГМ-культурами (насамперед під соєю) науковці нашої країни вже виявили стійкі до гліфосату популяції лободи білої, курячого проса, амброзії полинолистої, берізки польової, осоту рожевого та інших видів бур'янів. Відносна дешевизна та простота у застосуванні гліфосату з одного боку та доступність насіннєвого матеріалу ГМ-культур з іншого стали головною причиною появи стійких бур'янів.

ЯК УНИКНУТИ СУПЕР-БУР'ЯНІВ?Для недопущення появи популяцій стійких до гліфосату бур'янів доцільно:

1. зменшити кількість обробок посівів гліфосатом;
2. використовувати гербіциди, діючі речовини яких належать до різних класів сполук;
3. дотримуватись науково обґрунтованої сівозміни (можливий варіант — ротація стійких та чутливих до гліфосату сортів однієї культури);
4. проводити механічний контроль бур'янів.