Технології вирощування ріпаку

Існують різні варіації технологій вирощування озимого ріпаку. Проте здебільшого вони стосуються обраного типу гібридів чи сортів (зі швидким або повільним стартом, з різною висотою рослин тощо) або різних технологій передпосівного обробітку ґрунту (традиційна, strip-till, no-till тощо). Проте все більшого поширення в Україні набуває вирощування ріпаку за відомою тим аграріям, що вирощують соняшник, технологією Clearfield. Розглянемо основні відмінності між загальноприйнятою технологією вирощування озимого ріпаку та технологією з використанням препаратів на основі діючих речовин імідазолінонової групи.

Ключовою відмінністю цих технологій є те, що при вирощуванні ріпаку за технологією Clearfield можна висівати ЛИШЕ насіння стійких до імідазолінонів гібридів.

Вирощування Clearfield-ріпаку можливе за використання будь-якої технології обробки ґрунту та не потребує застосування спеціалізованих агрегатів. Використання гербіцидів імідазолінонової групи дозволяє якісно проконтролювати переважну кількість бур'янів (у тому числі й падалицю традиційного ріпаку) на будь-яких типах ґрунтів, за різних рівнів зволоження та погодних умов. Не менш важливим є те, що використання таких гербіцидів зменшує кількість обприскувань, а відтак - скорочує витрати на вирощування культури.

Проте, перехід на Clearfield-технологію має низку вимог, дотримання яких є обов'язковим. По-перше, на одне й те саме поле такий ріпак можна повертати не раніше, ніж раз на три роки, задля уникнення можливості появи у бур'янів стійкості до діючих речовин. По-друге, варто обмежити використання імідазолінонів на інших культурах сівозміни.

Головною проблемою при вирощуванні Clearfield-ріпаку є контроль його падалиці, адже її не можна контролювати за допомогою препаратів, що ефективні проти падалиці звичайного ріпаку.

У цілому, перехід до вирощування стійкого до імідазолінонів ріпаку дозволяє зменшити засміченість урожаю насінням бур’янів та мінімізувати вплив бур’янів на рівномірність дозрівання культури. Ця технологія має високу екологічність, що дає змогу підвищити вміст органічної речовини у ґрунті та зменшити ерозію. А зменшення кількості обробок посіву дозволяє мінімізувати негативний вплив на навколишнє середовище.