Вирощування післяжнивного соняшника

Коли збираєш низький урожай зернових, приходить розуміння, що треба вшукати швидкий вихід із ситуації. Все більше фермерів замислюються над посівом післяжнивного соняшнику, щоб компенсувати втрати і хоча б вийти в "нулі" протягом сезону. Зміни клімату, що спостерігаються в Україні в останні роки, призводять до збільшення кількості днів з достатньою для вирощування сільськогосподарських культур сумою активних температур. А відтак зростають шанси на успішне вирощування післяжнивних культур з отриманням високого рівня врожайності та рентабельності. Адже у період від збирання озимих або ранніх ярих культур до настання морозів залишається 3-4 місяці, за які можна отримати врожай від післяжнивного вирощування ранньостиглих сортів та гібридів сої, соняшнику, гречки, проса тощо. На півдні України найбільшу привабливість з фінансової точки зору має вирощування у цей період ультраранніх гібридів соняшнику.

Давайте розберемо основні РИЗИКИ при вирощування післяжнивого соняшнику:

1. Не вистачить вологи для формування врожаю

2. Не вистачить теплих днів для формування сухої маси (формування врожаю до морозів)

3. Вологий соняшник не приймуть (треба буде досушувати або шукати точки збуту)

4. Посіви заростуть падалицею злакових (доцільно запастись гербіцидом і підготуватись до міжрядних обробітків)

5. Не встигнете обробити грунт перед посівом наступної культури (особливо це проблема, коли наступна культура - кукурудза)

При вирощуванні післяжнивного соняшнику найважливішим є підбір гібриду, вегетація якого триватиме у період від збирання основної культури та підготовки ґрунту до сівби до того періоду, коли температура повітря опуститься до +10°C. Для цього доцільно використовувати дані метеорологічних спостережень щодо середньодобових температур повітря у регіоні вирощування післяжнивного соняшнику. Наприклад, на півдні Херсонщини від збирання озимого ячменю (приблизно 20-25 червня) до переходу температур нижче позначки у +10°C є 110-120 днів, що дозволяє вирощувати гібриди соняшнику з вегетаційним періодом у 90-110 днів. Це дозволить отримати врожайність на рівні 1,5-2,2 т/га.

Граничними термінами посіву післяжнивного соняшнику у Південному Степу є 15-20 липня, а у Північному - 1-5 липня. Це дозволяє провести збирання врожаю вже в другій декаді жовтня, а у Південному Степу залишається час посіяти та отримати сходи озимих колосових. Тож фактично можна отримати два врожаї культур з одного поля на рік. Але для отримання достатнього рівня врожайності (від 1,2 т/га) необхідна наявність щонайменше 50-70 мм опадів.

Головною відмінністю післяжнивного вирощування соняшнику від "традиційного" є початок вегетації за довготривалого дня та поступове його скорочення до періоду цвітіння. Тож для такого посіву важливим є кожен день. Також у липні, коли відбувається сівба післяжнивного соняшнику, відбувається надзвичайно швидке випаровування вологи з верхнього шару ґрунту. А наприкінці вегетації, у зв'язку зі зниженням температури повітря, рівень забезпеченості ґрунтів вологою зростає. Такі умови посіву призводять до швидкого отримання сходів (вже за 4-5 днів).Найбільш важливою при вирощуванні такого соняшнику є швидкість підготовки ґрунту та проведення сівби. Прискорити ці процеси дозволяє проведення передзбиральної десикації попередника (це також дозволяє прибрати надземну масу бур'янів). Також зекономити час можна за допомогою посіву з використанням технології no-till. До того ж за цієї технології стерня та рослинні рештки, що залишаються на полі, дозволяють зберегти вологу. Але така технологія потребує спеціалізованої техніки та невисокої щільності верхнього шару ґрунту.

У разі ж проведення обробітку ґрунту потрібно мінімізувати кількість пожнивних решток на полі та провести обробку в один прохід комбінованим агрегатом. Скорочення періоду між збиранням попередника та сівбою соняшника дозволяє зберегти якомога більше вологи у ґрунті та отримати більш дружні сходи.